Привітання з Днем хіміка у віршах

Привітання з Днем хіміка у віршах

Нехай вас не підводять реактиви.

Величезного успіху, ініціативи.

Завдань вам важких, а ще таких,

Достойно щоб вирішити вам їх.

Робота щоб була прекрасна,

Щоб вдача супроводжувала незгасно.

В експериментах підтверджених міркувань,

Величезного успіху без питань.

*****

Привітання з Днем хіміка 

У День хіміка вас вітаю,

Серед вам подібних - ви кумир!

І кожен, безумовно, знає, -

Світ хімії – це особливий світ.

У ньому формули-хитросплетіння,

У ньому суміші хімічних речовин.

А вам - удачі і везіння

За будь-яких обставин!

*****

Привітання з Днем хіміка у віршах

З Днем хіміка привітати раді,

Рідні, дорогі, ми вас! -

Як жити без фарби і помади,

Труб, тканин, взуття зараз?

За цим всім на білому світі

Ваш досвід, розум, які скрізь панують,

І Менделєєва всі діти

Вже два століття вас шанують.

Утилізуйте всі відходи,

Віддайте перевагу не газу, а дровам ...

Здоров'я, бадьорості на роки

Бажаємо, хіміки, ми вам!

*****

Привітання з Днем хіміка

День хіміка міг святкувати б кожен,

Нехай це свято входить до всіх додому:

Ми поруч з хімією живемо, їмо і спимо,

І наш спільний шлях всім відомий.

Зустрічаючись з нею все життя, її не знаємо

І хіміків за магів почитаємо,

А значить, день їх - свято майстерності.

Творіть далі ваші неповторності!

*****

Привітання з Днем хіміка у віршах

Найцікавіша штука -

Ця хімія - наука,

Хоч куди не повернись,

Без неї не обійтись.

І в одязі, і в посуді,

Хімія тепер всюди,

І в колготках на ногах,

І на жіночих головах.

Всім, хто з хімією знайомий,

Ми бажаємо бути здоровим!

*****

Привітання з Днем хіміка 

Солі, з’єднання, кислоти,

У твоєму житті щодня.

Серед пробірок і реторт ти

Чаклуєш по буднях.

З Днем хіміка тебе, друже!

Роботи хай завжди вистачає.

І нехай удача та везіння

Завжди з тобою перебувають!

*****

Привітання з Днем хіміка у віршах

Хімік - скорочено від алхімік.

Маг, знахар, чарівник без заклинань.

Він приблизно розчини прикине

І вирішить низку життєвих завдань.

Хай тобі все суміші вдаються,

Нехай не буде шкідливих елементів,

Нехай пробірки з колбами не б'ються

І побільше радісних моментів.

*****

Привітання з Днем хіміка 

Ах, скільки дослідів поставлено - не злічити!

Тепер же вам відомі, без сумнівів,

Всі таємниці існуючих речовин

І властивості їх составів.

Горить спиртівки синій вогник,

І щось гріється, кипить в реторті ...

У ваш день, хіміки, забудьте про роботу

І з святом привітати вас дозвольте!

*****

Привітання з Днем хіміка у віршах

Хімія нам вірно служить,

З хімією ми дуже дружимо,

Ми з нею миємо і перемо,

Дуже часто застосовуємо,

Хоч і знаємо, що вона

Дуже навіть нам шкідлива,

Шкідливі також для природи

Всі на світі хімзаводи.

Але хіміків ми вітаємо,

І здоров'я їм бажаємо.

Вірші хіміків

Подобно солнечной системе В пространстве атом твой парит, Там маленьких планеток семьи На перекрестиях орбит. Уравновешивая строго Их отрицательный заряд, Там, в ядерных твоих чертогах, Десяток карликов сидят. И чтоб они сидели рядом, Не разлетелись все подряд, Ограждены они отрядом Десятка нейтро-негритят. Твоих орбит объятья крепки, Полна их дружная семья, И ни одной отнять планетки Другому атому нельзя! Ни Фтор - завистливый воитель, Ни Натрий - щедрый и шальной, Не ворвались в твою обитель, Твой не нарушили покой! А ты совсем не зазнавался, В огнях ночных реклам светил, Блестящей рыбке, постарался, Своё названье подарил…

* * * Перед таблицей элементов Стою, чуть сдерживая стон, А в голове - вопросов ленты: Где ж он? Не он… Не он… Не он…

Серой тенью среди прочих Элементов я стою, Но в своих кристаллах прочных Я планеты создаю! И, хотя порой блистаю Я в коронах королей, Чаще строить помогаю, От дворцов до кораблей. Придаю красу моделям, Блеск и стойкость башмакам, Надо - становлюсь я клеем, Надо - воплощусь в стакан. Даже в том, что эти строчки К вам пришли на монитор, Есть моя заслуга, точно! Так что кончим разговор. Если химией ты дружишь, Адрес мой тотчас найдешь, Мое имя обнаружишь И призванья назовешь!

Меня найдешь ты в старой сказке Я стойко на посту стоял, И за любовь к деве прекрасной Невзгод не мало испытал. Ну а теперь - служу я в банке. Не в том, где прячут миллион, А в той, которая вам кстати, Чтоб не испортился бульон. Пред техникой мне страх неведом, Там электроны бережем Мы на паях с моим соседом, Ну тем, что ниже этажом. Ах, мой сосед… Угрюмый малый, Он сер душою и лицом, И "мокрых дел" на нем немало, Он называется… О нём Еще мне как-то говорили, Что он изрядно ядовит, Хотя уже и в древнем Риме Известен был и знаменит. А вот во мне - ни капли яда, Готово помогать во всем! Но не морозь меня, не надо - Рассыплюсь серым порошком…

Хімічна поезія

Другого ничего в природе нет –
Ни здесь, ни там, в космических глубинах,
Все от песчинок малих до планет
Из елементов состоит единых
Ты знаєш газ – мельчайший водовод.
В соединеньи с кислородом – это
Июньский дождь из всех своих щедрот,
Сентябрьские туманы на рассвете.
Кипит железо, серебро, сурьма
И темнобурые растворы брома.
И кажется Вселенная сама
Одной лабораторией огромной.

Будь то вода, что поле оросила,
Будь то железо, медь или гранит –
Все страшную космическую силу
Закованную в атомы, хранит.
Как формула, как график трудовой
Строй менделеевской системы строгий.
Вокруг тебя творится мир живой.
Входи в него, вдыхай, руками трогай.



************************************************



Пусть зимний день с метелями 
Не навевает грусть
Таблицу Менделеева
Я знаю наизусть.
Зачем ее я выучил?
Могу сказать зачем –
В ней стройность и величие
Любимейших поэм.
Без многословья книжного
В ней смысла торжество
И элемента лишнего
В ней нет ни одного.
В ней – пробужденье дерева
И вешних льдинок хруст.
Таблицу Менделеева
Я знаю наизусть.

Рідкокристалічний дисплей

Через 80 років після відкриття такого стану речовини, як рідкий кристал дві незалежні одна від одної групи вчених із RCA Labs і Kent (Юта) створили перший рідкокристалічний дисплей на основі узагальнення результатів впливу на кристали електричними зарядами. Спочатку рідкокристалічні екрани використовувалися в годинниках. До 1984-го вдалося поліпшити розрізнювальну здатність рідких кристалів, що дозволило передавати зображення, а не тільки текст. З’явилися ноутбуки, переносні комп’ютери.

Рідкокристалічний дисплей - це електронний пристрій візуального зображення інформації. Дисплей складається з довільної кількості кольорових або монохроматичних точок (пікселів), і джерела світла або відбивача (рефлектора). Кожна з кольорових точок рідкокристалічного дисплея складається з кількох комірок (як правило з трьох), попереду яких встановлюються світлові фільтри (найчастіше – червоний, зелений, синій). Тобто колір певної точки і її яскравість визначається інтенсивностями світіння комірок, з яких вона складається. Керування кожною рідкокристалічною коміркою здійснюється за допомогою напруги, яку подає на комірку один з транзисторів тонкої підкладки.

Застосування рідких кристалів у наші дні і перспективі

Рідкі кристали володіють дуже важливими оптичними властивостями, які забезпечили їх численне застосування і великий інтерес до їх вивчення. Як нематики, так і смектики є одноосними кристалами, властивості яких легко і в широких мажах змінюються зовнішніми діями. Це відкриває широкі можливості управління світловими потоками за допомогою рідких кристалів.

На властивості рідких кристалів великий вплив роблять електричні і магнітні поля. Вивчення цих впливів є в даний час предметом дослідження, а отримані результати використовуються в практиці.

Багато оптичних ефектів рідких кристалів, про які розповідалося вище, вже освоєні технікою і використовуються у виробах масового виробництва. Наприклад, всім відомий годинник з індикатором на рідких кристалах, але не всі ще знають, що ті ж рідкі кристали використовуються для виробництва наручного годинника, в який вбудований калькулятор. Тут вже навіть важко сказати, як назвати такий пристрій, чи то годинник, чи то комп’ютер. Але все це освоєні промисловістю вироби, хоча всього десятиліття тому подібне здавалося нереальним. Перспективи ж майбутніх масових і ефективних застосувань рідких кристалів ще дивовижніші.

Copyright MyCorp © 2014

Яким буде паливо майбутнього?

Сьогодні автомобілі заправляють переважно бензином та дизелем, але виготовляється дедалі більше біопального. Які перспективи в "альтернативного" палива?

Вважається, що біопаливо не шкодить довкіллю, адже при його спалюванні у навколишнє середовище викидається стільки вуглекислого газу (CO2), скільки його встигла увібрати в себе сировина, тобто рослини. Однак такий розрахунок може виявитися помилковим, бо при промисловому виробництві біомаси виробники активно використовують азотисті добрива. А для їхнього видобутку потрібні великі енергозатрати, як правило, з використанням викопного палива.

Від біопалива ще більше шкоди?

Згідно з дослідженням міжнародної групи хіміків під керівництвом Пауля Круцена (Paul Crutzen) з Інституту хімії імені Макса Планка у Майнці, біопаливо може спричиняти більшу шкоду довкіллю, ніж чисте викопне паливо, тобто вугілля, нафта чи природний газ.

Зважаючи на це, а також на той факт, що для вирощування сировини для біопалива використовується велика кількість сільськогосподарських угідь, в ЄС вимагають, щоб таке пальне виділяло як мінімум на 35 відсотків менше парникових газів, ніж "традиційне".

Заправка для E10

Паливо з рослинної сировини виробляється зазвичай з рапсу, кукурудзи чи цукрової тростини. З рапсу, наприклад, можна також виробити й чисту рослинну олію. Олія для салатів, як виявляється, дуже добре спалюється у перероблених дизельних двигунах. Утім, через надмірну густину вона ж може й зашкодити деяким дизельним двигунам. Вирішення проблеми - використання біодизельного палива. Воно відрізняється від салатної олії хімічним складом. Якщо сільгоспвиробники можуть виготовити рослинну олію самотужки, то біодизель продукується з того ж самого рапсу, але на спеціально обладнаних, високотехнологічних установках.

Для роботи двигунів внутрішнього згорання треба використовувати біоетанол, якщо немає бажання використовувати бензин. Виготовлення біоетанолу чимось схоже на отримання самогону: спочатку відбуваються процеси бродіння цукрового буряку, тростини чи кукурудзи, а потім - дистилювання. У багатьох державах такий етанол змішується з бензином. У Німеччині ця суміш з'явилася на ринку у 2008 році під назвою "Супер Е10". Вона містить 10 відсотків біоетанолу. У деяких країнах Латинської Америки у бензин домішується зазвичай 20 відсотків біоетанолу.

Сировина - водорості та деревина

Сировиною для біопалива можуть бути й водорості з природним вмістом олії. Їхня велика перевага полягає у тому, що для вирощування певної кількості потрібно в десять разів менше площі, ніж для рапсу чи кукурудзи. Через те, що переробка деяких видів водоростей дозволяє отримати високу частку олії, їх можна використовувати для виробництва авіаційного керосину. Біокеросин - як його називають - до цього часу вироблявся з рапсової та пальмової олії, а також з олії горіхів "ятрофа".

Нині дослідники працюють над технологією отримання біоетанолу з дерева чи соломи, тобто з рослинних решток, які містять багато целюлози. Проблема поки що полягає у тому, що ця технологія потребує спеціальних ензимів для обробки волокон, тому ще не використовується на ринку.

Горіхи "ятрофа"

Їхати з газом

Автомобілі з двигунами внутрішнього згорання можуть їхати не тільки на рідкому паливі, а й на газі. Заправками для автомобілів з такими двигунами вже нікого не здивуєш - їх достатньо у багатьох країнах. Особливо популярне використання таких двигунів у міських автобусних парках та на вантажівках, оскільки при зростанні цін на бензин та дизельне пальне вартість природного газу не змінюється. Крім того, газ згорає більш чисто, ніж дизель, оскільки у процесі згоряння продукується менше дрібного пилу. Тому автомобілі, які їздять на газі, видаються ідеальними у великих містах, перенасичених смогом.

Природний газ, утім, не обов'язково має викопне походження, його можна видобути з біомаси. Якщо рештки м'яса, фекалій та рослин згнивають у спеціальних установках, то виробляється біогаз. Це суміш різноманітних газів, що виділяються у процесі бродіння з високою часткою метану. Навіть на закритих сміттєзвалищах часто протягом наступних десятиліть можна здобувати біогаз, оскільки органічне сміття продовжує розкладатися.

Біогаз може використовуватись уже зараз на великих перероблених двигунах для вантажівок. Для того, щоб він був придатним для легкових автомобілів, з нього треба видобути більш якісний "біометан". Для цього з біогазу видаляється сірководень та вуглекислий газ. У порівнянні з біодизелем чи біоетанолом біометан показує кращі результати: для вироблення однакової кількості енергії з біометаном потрібна лише третина тої сільськогосподарської площі, що треба для виробництва рідкого біопалива.

Установка для вироблення біодизелю

Струм з газу

З водню чи чадного газу, а також з природного газу можна виробити рідке паливо. Уже з початку ХХ століття відома складна технологія здобуття синтетичного рідкого палива з газових сумішей. Для цього потрібен певний каталізатор. Але йому також треба енергія. Тому використання такої технології на практиці є більш затратним, ніж виробництво бензину чи дизелю.

Утім, шляхом каталізу водень також можна перетворити на природний газ. Так, у процесі Сабатьє (названому за ім'ям винахідника - француза Поля Сабатьє) метан виникає при реакції водню та діоксиду вуглецю при підвищеній температурі та тиску з використанням нікелевого каталізатора. Цей метан можна або спрямувати до мережі природного газу, або для автодвигунів.

Така технологія придатна також і для акумулювання енергії: якщо, наприклад, багато вітряків одночасно добре працюють або атомні станції короткостроково перевиробляють струм, за допомогою його надлишків можна видобувати водень. А його вже можна використовувати як паливо: у сучасних установках з водню продукується струм. За таким принципом, наприклад, можуть їздити електромобілі. З вихлопної труби витікає тільки вода.

Бум на викопне паливо

Водночас не тільки біопаливо завойовує ринок. Викопне паливо також останніми роками переживає ренесанс. Нові методи видобутку - як от гідравлічний розрив пластів - дозволяють освоювати зони, які ще кілька десятків років тому були недоступними.

Особливо великі економічні надії пов'язує з відкриттям нових місць видобутку природних копалин промисловість Канади, США та Естонії. Екологи натомість технологію "фрекінгу" критикують, оскільки під час видобутку газу хімічний коктейль під тиском потрапляє в землю.

Але новий тренд стрімко набирає обертів. Невдовзі США можуть посісти перше місце у світі як виробники викопного палива, залишивши позаду Саудівську Аравію.

Як почистити срібло в домашніх умовах

У кожного з нас вдома обов’язково є срібні предмети — прикраси, елементи декору, амулети або навіть просто фамільне столове срібло. І, звичайно ж, приходить час, коли всі ми стикаємося з серйозним нагальним питанням: як почистити срібло в домашніх умовах, домігшись максимального ефекту і не пошкодивши сам об’єкт чистки?

На жаль, але, мабуть, єдиний недолік прекрасного і міцного срібла, — його здатність темніти від часу і покриватися неприємним чорним або навіть синім нальотом. Зрозуміло, у кожної сім’ї є свої рецепти і уявлення про те, як і чим можна почистити срібло, однак є й кілька універсальних рекомендацій, які підійдуть тим, хто ще ніколи не стикався з цією процедурою.

Традиційні засоби

В цілому, стандартне чищення срібла не припускає покупки яких-небудь специфічних засобів, які важко дістати і які мають будь-який унікальний склад. 

1. звичайна сода,
2. спирт,
3. нашатирний спирт,
4. перекис водню,
5. зубна паста або зубний порошок.

Будь-яке з цих засобів можна використовувати для чищення виробів зі срібла. Самим традиційним способом є суміш спирту і перекису водню: достатньо опустити в неї срібний виріб всього на 20 хвилин, а потім протерти його ворсистою і товстою ганчіркою.

Почистити срібло в домашніх умовах можна також за допомогою соди. Цей спосіб більше підходить для дрібних предметів: насипаємо в долоню чайну ложку соди і кілька крапель води, потім кладемо туди ж срібний ланцюжок або кільце і ретельно розтираємо. Через кілька хвилин виріб набуває загублений блиск!

Оригінальні способи чищення срібла

У деяких ситуаціях чищення срібла в домашніх умовах може бути і незвичайним. Наприклад, деякі використовують для цього фольгу: на неї наливається небагато води й кладеться по ложці солі та соди, а також сам виріб. Через півгодини лежання в цьому розчині воно очищується від нальоту.

Крім того, можна використовувати і зубний порошок, а зубну пасту можна нанести на срібну річ за допомогою зубної щітки. Також паста може допомогти, якщо срібний виріб піддався високому впливу окислення і почорнів дуже сильно. Для цього слід змішати трохи зубної пасти, харчової соди і нашатирного спирту і покрити виріб рівномірно цією кашкою. Потрібно простежити також, щоб у ній не було жорстких і дряпаючих компонентів, а розтирати виріб слід м’якою щіткою або пальцями, не докладаючи особливих зусиль.

Як вибрати метод чищення срібла

Способи чищення срібла залежать від того, яка ступінь забруднення виробу і його проба. Низькопробні вироби часто мають домішки інших металів, тому чистити їх доводиться спеціальними засобами. Наприклад, якщо сплав містить мідь (це легко помітити по тому, що забруднений виріб не чорніє, а зеленіє), доведеться придбати спеціальний засіб — розчин трилону Б (10%), який дозволить розчинити зелений шар, а потім вже застосовувати чистячу кашку з соди , зубної пасти і нашатирю.

У ювелірному салоні вам запропонують спеціальні рідини і набір серветок, призначені безпосередньо для очищення срібних виробів: досить занурити забруднену річ у цей розчин, і вже через кілька хвилин вона буде знову блискучою і чистою. Більш того, спеціальні склади можуть ще й покрити срібло захисним шаром, що оберігає його від подальшого окислення.
І ще один важливий аспект. Щоб не турбуватися про чищення срібла, постарайтеся попередити його забруднення. Причиною окислення і потемніння срібла часто буває підвищена вологість у приміщенні, а також близькість ліків або препаратів, що містять сірку. Тому намагайтеся зберігати срібні вироби подалі від домашньої аптечки і складу побутової хімії, а також не допускайте його контакту з водою і косметикою. Безумовно, це не може дати повну гарантію того, що срібло з часом не потемніє, однак такі заходи обережності збільшать термін його служби і згодом полегшать чистку, якщо вона знадобиться.

Нобеля у галузі хімії дали за моделювання роботи каталізатора

Нобелівську премію у галузі хімії присудили трьом ученим, які працюють у США.

Винагороду у 8 млн крон (близько 1 млн євро) розділили австрієць Мартін Карплус, уродженець ПАР Майкл Левітт та ізраїльтянин Арі Варшел.

Нобелівський комітет відзначив їхню уроль у розробці “багатошкальних моделей комплексних хімічних систем”.

У 1970-х роках у Гарвардському університеті (США) майбутні нобелівські лауреати заклали основи сучасних комп‘ютерних програм, які дозволяють спостерігати за такими процесами як очищення вихлопних газів у каталізаторі чи фотосинтез у листі рослин.

Copyright © 2013 euronews

Мідний купорос- кристали яскраво-синього кольору добре розчинні у воді. У природі зустрічається у вигляді мінералу халькантіта CuSO₄•5H₂O. У промисловості мідний купорос отримують розчиненням міді в нагрітій розведеної сірчаної кислоти при продуванні повітря або як побічний продукт електролітичного рафінування міді.

Мідний купорос призначений для сільського господарства, промисловості (при виробництві штучних волокон, органічних барвників, мінеральних фарб, миш'яковий хімікатів, для збагачення руди при флотації) роздрібної торгівлі та експорту.

Хімічна формула: CuSO₄•5H₂O.

Мідний купорос - фунгіцид призначений для обприскування плодових-ягідних декоративних дерев та чагарників від парші, моніліозу, антракнозу та інших хвороб ранньою весною до розпускання бруньок, а також для дезінфекції ран у плодових. Купорос мідний, що застосовується у сільському господарстві, підлягає обов'язковій сертифікації.

Упаковка, транспортування та зберігання
Мідний купорос упаковують відповідно до вимог ГОСТ 26319-84 у поліетиленові мішки по 50кг та 25кг за ТУ 2297-149-00194429-01, або в паперові мішки з поліетиленовим вкладишем по 50кг, або м'які контейнери типу "big-bag" по 1000кг та 1250кг.

Транспортують всіма видами критих транспортних засобів.

Зберігати потрібно у сухих складських приміщеннях при температурі не нижче -40° С та не вище +40° С. Берегти від вологи. Зберігати далеко від харчових продуктів, ліків та кормів, а також у місцях, недоступних для дітей та тварин.
Гарантійний термін зберігання: два роки з дня виготовлення.

Купорос. застосування

Купорос - традиційний засіб, без якого століттями не обходився жоден садівник, або неминуче хімічне "зло"? Зараз розберемося.
Купоросом називають солі сірчаної кислоти з рядом металів. Причому не прості солі, а кристалогідрати: кожна молекула сульфату міцно пов'язана з декількома молекулами води. У садівництві широко застосовують два види купоросу: мідний і залізний - в основному для боротьби з грибними інфекціями. Як мідь, так і залізо пригнічують життєдіяльність грибів, а мідь ще й зміцнює імунітет рослин.
Наскільки це шкідливо? Залишок сірчаної кислоти (-SO4) і, звичайно, вода - поширені в природі сполуки, здоров'ю людини шкоди вони не завдають. Активним елементом купоросов є іон металу - заліза або міді. Вони токсичні у високих дозах, а в малих необхідні для життя і тваринам, і рослинам. Після застосування препаратів міді на фруктах і овочах допускається її вміст у продукції (2-10 мг на 1 кг), в той час як токсичних речовин після застосування інших засобів захисту рослин в їжі не повинно бути навіть у вигляді слідів.
Але назвати мідний купорос абсолютно нешкідливим можна. Дія залізного і мідного купоросу на навколишнє середовище різному: природний вміст заліза в грунті велике, тому застосування його в саду не може порушити природного балансу, а от мідь з роками накопичується в грунті і змінює його властивості. При надлишку міді деякі рослини хворіють хлорозом, так як гірше засвоюють залізо, знижується вміст білків у садової продукції, та й взагалі її якість.

Європейські медики не виключають, що деякі види продуктів, вирощених на місці старих виноградників, де століттями застосовувалася мідь, можуть бути шкідливі для здоров'я. Доказів цьому поки немає, але ясно одне: застосування мідного купоросу вимагає розумного підходу.
Так що застосовувати? Здавалося б: мідь і залізо діють аналогічно, але залізо більш безпечно, чому б на ньому і не зупинитися? Але так не вийде. Мідний купорос у вигляді 1%-ною бордоською рідини можна застосовувати протягом усього сезону, а от розчин залізного купоросу за рахунок високої кислотності обпікає листя, тому його використовують тільки ранньою весною до розпускання листя і восени після листопаду. Правильніше ці препарати чергувати. Якщо кожен раз в кінці сезону ретельно обробляти розчином залізного купоросу крони плодових дерев і чагарників, а також їх пристовбурні кола, то принаймні на цих рослинах поширення грибних інфекцій стримується, обробки в період вегетації (по листю) іншими, більш токсичними препаратами потрібні рідше або не потрібні зовсім.

Не потрібно забувати і про сівозміну: культури, що піддані грибним інфекціям і вимагають обробки препаратами міді, не треба висаджувати кілька років поспіль на одному місці, грунт повинен "відпочивати".

Рецепти

* Для видалення мохів та лишайників з плодових дерев - залізний купорос 4-6%: 500 г купоросу розчиняють у відрі (10 л) води.
* Для обробки плодових дерев і чагарників від борошнистої роси, плямистостей, антракнозу, сірої гнилі в міжсезоння - залізний купорос 3-4%: 300 г купоросу на 10 л води.
* Для захисту рослин від комплексу грибних захворювань у період вегетації - бордоська суміш 1%: Беруть 100 г негашеного вапна і гасять її в невеликій кількості води, розбавляють водою до об'єму 5 літрів, отримують вапняне молоко. В іншому посуді (не металевою) розчиняють у гарячій воді 100 г мідного купоросу і також розбавляють до 5 л води. Потім у вапняне молоко вливають розчин мідного купоросу, постійно помішуючи. Обов'язково потрібно вливати розчин купоросу в вапно, а не навпаки! Препарат не можна зберігати більше 5 годин: частинки вапна в несвіжої бордоської рідини злипаються і забивають обприскувач.

Хімічні цікавинки

• Полоній, як і його «єдинокровний» предок радій, надзвичайно радіоактивний...

Проведені дослідження показали, що тютюн має властивість концентрувати в собі помітні кількості полонію... При згорянні тютюну полоній разом з димом потрапляє в легені курців і опромінює там живу тканину.На думку медиків, це одна з найістотніших причин захворювання на рак легень і горла.

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 50–51).

• У природі озон утворюється з молекулярного кисню під дією ультрафіолетових променів у стратосфері на висоті 15-30 км над рівнем океану. Озоновий шар дуже розріджений і якби його вдалося стиснути при звичайному атмосферному тиску, він мав би товщину всього 2-3 мм! Незважаючи на це, озон – надійний щит від палючих і смертоносних короткохвильових ультрафіолетових променів. Молекули озону збирають ультрафіолетові промені...

У нижніх шарах атмосфери утворення незначних кількостей озону спричинюється блискавками, чим і пояснюється відчуття свіжості в повітрі після грози.

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 61).

• Найбільшу кількість хімічних елементів (9) відкрив (синтезував) видатний американський учений Г. Сіборг разом зі своїми співробіт-никами: в 1940 р. – плутоній, у 1944-1946 рр. – америцій і кюрій,  у 1949-1950 – берклій, каліфорній, у 1952-1954 – ейнштейній, фермій, у 1955 – менделєвій, у 1958 р. – резерфордій (нобелій).

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 138).

• Одна тонна граніту містить у середньому до 2,5 г урану і до 10 г торію. Отже, в гранітній скелі масою 1000 т є до 2,5 кг урану і до 10 кг торію. Граніти – майбутнє джерело ядерного пального, коли родовища уранових і торієвих мінералів повністю вичерпаються.

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 146).

• У 1843 р. було відкрито спосіб перетворення каучуку в гуму нагріванням його із сіркою. Винахідник назвав цей процес вулканізацією в честь міфічного бога підземних надр і вогню Вулкана. Оскільки самородну сірку добували під землею, а також помічали, що рідка сірка та її сполуки виділяються під час виверження вулканів, у міфах її називають «жовчю бога Вулкана».

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 149).

• 
  

• Японські хіміки розробили спосіб переробки відходів поліетилену на пальне. Для цього використані поліетиленові вироби – тару, труби, плівку, електроізоляцію тощо розплавляють, добавляють порошкоподібного нікелю, і утворену суміш нагрівають при 5000С. При цьому відбувається каталітичний крекінг – розщеплення довгих полімерних ланцюгів на уламки з невеликою кількістю вуглецевих атомів. У результаті утворюється суміш газоподібних і рідких вуглеводів (бензин, гас).

(Василега М. Д. Цікава хімія.– К., 1989.– С. 159).

• З хлором, точніше, з його сполуками у вигляді кухонної солі людство знайоме вже давно. Археологічні розкопки свідчать, що в Прикарпатті почали добувати сіль кілька десятків тисячоліть тому, на Кавказі – чотири-п’ять тисяч років тому, в горах Пенджабу (Індія) – понад три тисячі років тому. З давніх-давен був відомий спосіб добування кухонної солі з морської води. Яскравий опис добування кам’яної солі в Лівії є в творах грецького історика Геродота (V ст. до н.е.).

(Книжка для читання з неорганічної хімії.–  К., 1985.– С. 234).

 

• Йод у чистому вигляді – це тверда темно-сіра кристалічна речовина з металічним блиском, майже в два рази важча за алюміній. Йод має чудові властивості: при нагріванні він, не плавлячись, переходить у газоподібний стан (переганяється, або сублімується). Ось ця властивість йоду і сприяла відкриттю його.Звичайно вважають, що йод уперше виділив у 1811 р. французький промисловець і хімік-любитель Бернар Куртуа.

(Книжка для читання з неорганічної хімії.–  К., 1985.– С. 236).